Ukrainian Bible

Genesis 43

Genesis

Return to Index

Chapter 44

1


 

  ¶ І наказав він тому, що над домом його, говорячи: Понаповнюй мішки цих людей їжею, скільки зможуть вони нести. І поклади срібло кожного до отвору мішка його.  

 

 


2


 

  А чашу мою, чашу срібну, поклади до отвору мішка наймолодшого, та срібло за хліб його. І зробив той за словом Йосиповим, яке він сказав був.  

 

 


3


 

  Розвиднилось рано вранці, і люди ці були відпущені, вони та їхні осли.  

 

 


4


 

  Вони вийшли з міста, ще не віддалилися, а Йосип сказав до того, що над домом його: Устань, побіжи за тими людьми, і дожени їх, та й скажи їм: Нащо ви заплатили злом за добро?  

 

 


5


 

  Хіба це не та чаша, що з неї п'є пан мій, і він, ворожачи, ворожить нею? І зле ви зробили, що вчинили таке.  

 

 


6


 

  І той їх догнав, і сказав їм ті слова.  

 

 


7


 

  А вони відказали йому: Нащо пан мій говорить отакі то слова? Далеке рабам твоїм, щоб зробити таку річ...  

 

 


8


 

  Таж срібло, що знайшли ми в отворах наших мішків, ми вернули тобі з Краю ханаанського. А як би ми вкрали з дому пана твого срібло чи золото?  

 

 


9


 

  У кого із рабів твоїх вона, чаша, буде знайдена, то помре він, а також ми станемо рабами моєму панові.  

 

 


10


 

  А той відказав: Тож тепер, як ви сказали, так нехай буде воно! У кого вона знайдена буде, той стане мені за раба, а ви будете чисті.  

 

 


11


 

  І поспішно поспускали вони кожен свого мішка на землю. І порозв'язували кожен мішка свого.  

 

 


12


 

  І став він шукати. Розпочав від найстаршого, а скінчив наймолодшим. І знайдена чаша в мішку Веніяминовім!  

 

 


13


 

  І пороздирали вони свою одіж!... І кожен нав'ючив осла свого, і вернулись до міста.  

 

 


14


 

  І ввійшли Юда й брати його до дому Йосипа, а він ще був там. І попадали вони перед лицем його на землю.  

 

 


15


 

  І сказав до них Йосип: Що це за вчинок, що ви зробили? Хіба ви не знали, що справді відгадає такий муж, як я?  

 

 


16


 

  А Юда промовив: Що ми скажемо панові моєму? Що будемо говорити? Чим виправдаємось? Бог знайшов провину твоїх рабів! Ось ми раби панові моєму, і ми, і той, що в руці його була знайдена чаша.  

 

 


17


 

  А Йосип відказав: Далеке мені, щоб зробити оце. Чоловік, що в руці його була знайдена чаша, він буде мені за раба! А ви йдіть із миром до вашого батька.  

 

 


18


 

  ¶ І приступив до нього Юда та й промовив: О мій пане, нехай скаже раб твій слово до ушей пана свого, і нехай не палає гнів твій на раба твого, бо ти такий, як фараон.  

 

 


19


 

  Пан мій запитав був рабів своїх, говорячи: Чи є в вас батько або брат?  

 

 


20


 

  І сказали ми до пана мого: Є в нас батько старий та мале дитя його старости, а брат його вмер. І позостався він сам у своєї матері, а батько його любить.  

 

 


21


 

  А ти був сказав своїм рабам: Зведіть до мене його, і нехай я кину своїм оком на нього.  

 

 


22


 

  І сказали ми до пана мого: Не може той хлопець покинути батька свого. А покине він батька свого, то помре той.  

 

 


23


 

  А ти сказав своїм рабам: Коли не зійде з вами наймолодший ваш брат, не побачите більше лиця мого.  

 

 


24


 

  І сталося, коли ми зійшли були до раба твого, до нашого батька, то ми розповіли йому слова мого пана.  

 

 


25


 

  А батько наш сказав: Верніться, купіть нам трохи їжі.  

 

 


26


 

  А ми відказали: Не можемо зійти.  

 

 


27


 

  І сказав до нас раб твій, наш батько: Ви знаєте, що двох була породила мені жінка моя.  

 

 


28


 

  Та пішов від мене один, і я сказав: справді, дійсно розшарпаний він... І я не бачив його аж дотепер.  

 

 


29


 

  А заберете ви також цього від мене, і спіткає його нещастя, то зведете ви сивину мою цим злом до шеолу.  

 

 


30


 

  А тепер, коли я прийду до раба твого, мого батька, а юнака не буде з нами, а душа його зв'язана з душею тією,  

 

 


31


 

  То станеться, коли він побачить, що юнака нема, то помре. І зведуть твої раби сивину раба твого, нашого батька, у смутку до шеолу...  

 

 


32


 

  Бо раб твій поручився за юнака батькові своєму, кажучи: Коли я не приведу його до тебе, то згрішу перед батьком своїм на всі дні!  

 

 


33


 

  А тепер нехай же сяде твій раб замість того юнака за раба панові моєму. А юнак нехай іде з своїми братами!...  

 

 


34


 

  Бо як я прийду до батька свого, а юнака зо мною нема? Щоб не побачити мені того нещастя, що спіткає мого батька.  

 

 


Genesis 45

 

 

 

HTMLBible Software - Public Domain Software by johnhurt.com

 


Other Items are Available At These Sites: