Ukrainian Bible

Luke 7

Luke

Return to Index

Chapter 8

1


 

  ¶ І сталось, що Він після того проходив містами та селами, проповідуючи та звіщаючи Добру Новину про Боже Царство. Із ним Дванадцять були,  

 

 


2


 

  та дехто з жінок, що були вздоровлені від злих духів і хвороб: Марія, Магдалиною звана, що з неї сім демонів вийшло,  

 

 


3


 

  і Іванна, дружина Худзи, урядника Іродового, і Сусанна, і інших багато, що маєтком своїм їм служили.  

 

 


4


 

  ¶ І, як зібралось багато народу, і з міста до Нього поприходили, то Він промовляти став притчею.  

 

 


5


 

  Ось вийшов сіяч, щоб посіяти зерно своє. І, як сіяв, упало одне край дороги, і було повитоптуване, а птахи небесні його повидзьобували.  

 

 


6


 

  Друге ж упало на ґрунт кам'янистий, і, зійшовши, усохло, не мало бо вогкости.  

 

 


7


 

  А інше упало між терен, і вигнався терен, і його поглушив.  

 

 


8


 

  Інше ж упало на добрую землю, і, зійшовши, уродило стокротно. Це сказавши, закликав: Хто має вуха, щоб слухати, нехай слухає!  

 

 


9


 

  Запитали ж Його Його учні, говорячи: Що визначає ця притча?  

 

 


10


 

  А Він відказав: Вам дано пізнати таємниці Божого Царства, а іншим у притчах, щоб дивились вони і не бачили, слухали і не розуміли.  

 

 


11


 

  Ось що означає ця притча: Зерно це Боже Слово.  

 

 


12


 

  А котрі край дороги, це ті, хто слухає, але потім приходить диявол, і забирає слово з їхнього серця, щоб не ввірували й не спаслися вони.  

 

 


13


 

  А що на кам'янистому ґрунті, це ті, хто тільки почує, то слово приймає з радістю; та кореня не мають вони, вірують дочасно, і за час випробовування відпадають.  

 

 


14


 

  А що впало між терен, це ті, хто слухає слово, але, ходячи, бувають придушені клопотами, та багатством, та життьовими розкошами, і плоду вони не дають.  

 

 


15


 

  А те, що на добрій землі, це оті, хто як слово почує, береже його в щирому й доброму серці, і плід приносять вони в терпеливості.  

 

 


16


 

  А світла засвіченого ніхто не покриває посудиною, і не ставить під ліжко, але ставить його на свічник, щоб бачили світло, хто входить.  

 

 


17


 

  Немає нічого захованого, що не виявиться, ні таємного, що воно не пізнається, і не вийде наяв.  

 

 


18


 

  Тож пильнуйте, як слухаєте! Бо хто має, то дасться йому, хто ж не має, забереться від нього і те, що, здається йому, ніби має.  

 

 


19


 

  До Нього ж прийшли були мати й брати Його, та через народ не могли доступитись до Нього.  

 

 


20


 

  І сповістили Йому: Твоя мати й брати Твої он стоять осторонь, і бажають побачити Тебе.  

 

 


21


 

  А Він відповів і промовив до них: Моя мати й брати Мої це ті, хто слухає Боже Слово, і виконує!  

 

 


22


 

  ¶ І сталось, одного з тих днів увійшов Він до човна, а з Ним Його учні. І сказав Він до них: Переплиньмо на другий бік озера. І відчалили.  

 

 


23


 

  А коли вони плинули, Він заснув. І знялася на озері буря велика, аж вода заливати їх стала, і були в небезпеці вони.  

 

 


24


 

  І вони підійшли, і розбудили Його та й сказали: Учителю, Учителю, гинемо! Він же встав, наказав бурі й хвилям, і вони вщухнули, і тиша настала!  

 

 


25


 

  А до них Він сказав: Де ж ваша віра? І дивувались вони, перестрашені, і говорили один до одного: Хто ж це такий, що вітрам і воді Він наказує, а вони Його слухають?  

 

 


26


 

  І вони припливли до землі Гадаринської, що навпроти Галілеї.  

 

 


27


 

  І, як на землю Він вийшов, перестрів Його один чоловік із міста, що довгі роки мав він демонів, не вдягався в одежу, і мешкав не в домі, а в гробах.  

 

 


28


 

  А коли він Ісуса побачив, то закричав, поваливсь перед Ним, і голосом гучним закликав: Що до мене Тобі, Ісусе, Сину Бога Всевишнього? Благаю Тебе, не муч мене!  

 

 


29


 

  Бо звелів Він нечистому духові вийти з людини. Довгий час він хапав був його, і в'язали його ланцюгами й кайданами, і стерегли його, але він розривав ланцюги, і демон гнав по пустині його.  

 

 


30


 

  А Ісус запитався його: Як тобі на ім'я? І той відказав: Леґіон, бо багато ввійшло в нього демонів.  

 

 


31


 

  І благали Його, щоб Він їм не звелів іти в безодню.  

 

 


32


 

  Пасся ж там на горі гурт великий свиней. І просилися демони ті, щоб дозволив піти їм у них. І дозволив Він їм.  

 

 


33


 

  А як демони вийшли з того чоловіка, то в свиней увійшли. І череда кинулась із кручі до озера, і потопилась.  

 

 


34


 

  Пастухи ж, як побачили теє, що сталось, повтікали, та в місті й по селах звістили.  

 

 


35


 

  І вийшли побачити, що сталось. І прийшли до Ісуса й знайшли, що той чоловік, що демони вийшли із нього, сидів при ногах Ісусових вдягнений та при умі, і полякались...  

 

 


36


 

  Самовидці ж їм розповіли, як видужав той біснуватий.  

 

 


37


 

  І ввесь народ Гадаринського краю став благати Його, щоб пішов Він від них, великий бо страх обгорнув їх. Він же до човна ввійшов і вернувся.  

 

 


38


 

  А той чоловік, що демони вийшли із нього, став благати Його, щоб бути при Ньому. Та Він відпустив його, кажучи:  

 

 


39


 

  Вернися до дому свого, і розповіж, які речі великі вчинив тобі Бог! І той пішов, і по цілому місту звістив, які речі великі для нього Ісус учинив!  

 

 


40


 

  ¶ А коли повернувся Ісус, то люди Його прийняли, бо всі чекали Його.  

 

 


41


 

  Аж ось прийшов муж, Яір на ім'я, що був старшим синагоги. Він припав до Ісусових ніг, та й став благати Його завітати до дому його.  

 

 


42


 

  Бо він мав одиначку дочку, років десь із дванадцять, і вмирала вона. А коли Він ішов, народ тиснув Його.  

 

 


43


 

  А жінка одна, що дванадцять років хворою на кровотечу була, що ніхто вздоровити не міг її,  

 

 


44


 

  підійшовши ззаду, доторкнулась до краю одежі Його, і хвилі тієї спинилася їй кровотеча!  

 

 


45


 

  А Ісус запитав: Хто доторкнувся до Мене? Коли ж відмовлялися всі, то Петро відказав: Учителю, народ коло Тебе он товпиться й тисне.  

 

 


46


 

  Ісус же промовив: Доторкнувсь хтось до Мене, бо Я відчув силу, що вийшла з Мене...  

 

 


47


 

  А жінка, побачивши, що вона не втаїлась, трясучись, підійшла та й упала перед Ним, і призналася перед усіма людьми, чому доторкнулась до Нього, і як хвилі тієї одужала.  

 

 


48


 

  Він же промовив до неї: Дочко, твоя віра спасла тебе; іди з миром собі!  

 

 


49


 

  Як Він ще промовляв, приходить ось від старшини синагоги один та й говорить: Дочка твоя вмерла, не турбуй же Вчителя!  

 

 


50


 

  Ісус же, почувши, йому відповів: Не лякайсь, тільки віруй, і буде спасена вона.  

 

 


51


 

  Прийшовши ж до дому, не пустив Він нікого з Собою ввійти, крім Петра, та Івана, та Якова, та батька дівчати, та матері.  

 

 


52


 

  А всі плакали та голосили за нею... Він же промовив: Не плачте, не вмерла вона, але спить!  

 

 


53


 

  І насміхалися з Нього, бо знали, що вмерла вона.  

 

 


54


 

  А Він узяв за руку її та й скрикнув, говорячи: Дівчатко, вставай!  

 

 


55


 

  І вернувся їй дух, і хвилі тієї вона ожила... І звелів дать їй їсти.  

 

 


56


 

  І здивувались батьки її. А Він наказав їм нікому не розповідати, що сталось.  

 

 


Luke 9

 

 

 

HTMLBible Software - Public Domain Software by johnhurt.com

 


Other Items are Available At These Sites: