Ukrainian Bible

Luke 9

Luke

Return to Index

Chapter 10

1


 

  ¶ Після того призначив Господь і інших Сімдесят, і послав їх по двох перед Себе до кожного міста та місця, куди Сам мав іти.  

 

 


2


 

  І промовив до них: Хоч жниво велике, та робітників мало; тож благайте Господаря жнива, щоб робітників вислав на жниво Своє.  

 

 


3


 

  Ідіть! Оце посилаю Я вас, як ягнят між вовки.  

 

 


4


 

  Не носіть ні калитки, ні торби, ні сандаль, і не вітайте в дорозі нікого.  

 

 


5


 

  Як до дому ж якого ви ввійдете, то найперше кажіть: Мир дому цьому!  

 

 


6


 

  І коли син миру там буде, то спочине на ньому ваш мир, коли ж ні до вас вернеться.  

 

 


7


 

  Зоставайтеся ж у домі тім самім, споживайте та пийте, що є в них, бо вартий робітник своєї заплати. Не ходіть з дому в дім.  

 

 


8


 

  А як прийдете в місто яке, і вас приймуть, споживайте, що вам подадуть.  

 

 


9


 

  Уздоровлюйте хворих, що в нім, промовляйте до них: Наблизилося Царство Боже до вас!  

 

 


10


 

  А як прийдете в місто яке, і вас не приймуть, то вийдіть на вулиці його та й кажіть:  

 

 


11


 

  Ми обтрушуємо вам навіть порох, що прилип до нас із вашого міста. Та знайте оце, що наблизилося Царство Боже!  

 

 


12


 

  Кажу вам: того дня легше буде содомлянам, аніж місту тому!  

 

 


13


 

  Горе тобі, Хоразіне, горе тобі, Віфсаїдо! Бо коли б то у Тирі й Сидоні були відбулися ті чуда, що сталися в вас, то давно б вони покаялися в волосяниці та в попелі!  

 

 


14


 

  Але на суді відрадніш буде Тиру й Сидону, як вам...  

 

 


15


 

  А ти, Капернауме, що до неба піднісся, аж до аду ти зійдеш!  

 

 


16


 

  Хто слухає вас Мене слухає, хто ж погорджує вами погорджує Мною, хто ж погорджує Мною погорджує Тим, Хто послав Мене.  

 

 


17


 

  ¶ А ті Сімдесят повернулися з радістю, кажучи: Господи, навіть демони коряться нам у Ім'я Твоє!  

 

 


18


 

  Він же промовив до них: Я бачив того сатану, що з неба спадав, немов блискавка.  

 

 


19


 

  Ось Я владу вам дав наступати на змій та скорпіонів, і на всю силу ворожу, і ніщо вам не зашкодить.  

 

 


20


 

  Та не тіштеся тим, що вам коряться духи, але тіштесь, що ваші ймення записані в небі!  

 

 


21


 

  Того часу Ісус звеселився був Духом Святим і промовив: Прославляю Тебе, Отче, Господи неба й землі, що втаїв Ти оце від премудрих і розумних, та його немовлятам відкрив. Так, Отче, бо Тобі так було до вподоби!  

 

 


22


 

  Передав Мені все Мій Отець. І не знає ніхто, хто є Син, тільки Отець, і хто Отець тільки Син, та кому Син захоче відкрити.  

 

 


23


 

  І, звернувшись до учнів, наодинці їм сказав: Блаженні ті очі, що бачать, що бачите ви!  

 

 


24


 

  Кажу ж вам, що багато пророків і царів бажали побачити, що бачите ви та й не бачили, і почути, що чуєте ви і не чули!  

 

 


25


 

  ¶ І підвівсь ось законник один, і сказав, Його випробовуючи: Учителю, що робити мені, щоб вічне життя осягнути?  

 

 


26


 

  Він же йому відказав: Що в Законі написано, як ти читаєш?  

 

 


27


 

  А той відповів і сказав: Люби Господа Бога свого всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією силою своєю, і всім своїм розумом, і свого ближнього, як самого себе.  

 

 


28


 

  Він же йому відказав: Правильно ти відповів. Роби це, і будеш жити.  

 

 


29


 

  А той бажав сам себе виправдати, та й сказав до Ісуса: А хто то мій ближній?  

 

 


30


 

  А Ісус відповів і промовив: Один чоловік ішов з Єрусалиму до Єрихону, і попався розбійникам, що обдерли його, і завдали йому рани, та й утекли, покинувши ледве живого його.  

 

 


31


 

  Проходив випадком тією дорогою священик один, побачив його, і проминув.  

 

 


32


 

  Так само й Левит надійшов на те місце, поглянув, і теж проминув.  

 

 


33


 

  Проходив же там якийсь самарянин, та й натрапив на нього, і, побачивши, змилосердився.  

 

 


34


 

  І він підійшов, і обв'язав йому рани, наливши оливи й вина. Потому його посадив на худобину власну, і приставив його до гостиниці, та й клопотався про нього.  

 

 


35


 

  А другого дня, від'їжджавши, вийняв він два динарії, та й дав їх господареві й проказав: Заопікуйся ним, а як більше що витратиш, заплачу тобі, як вернуся.  

 

 


36


 

  Котрий же з цих трьох на думку твою був ближній тому, хто попався розбійникам?  

 

 


37


 

  А він відказав: Той, хто вчинив йому милість. Ісус же сказав йому: Іди, і роби так і ти!  

 

 


38


 

  ¶ І сталось, коли вони йшли, Він прийшов до одного села. Одна ж жінка, Марта їй на ім'я, прийняла Його в дім свій.  

 

 


39


 

  Була ж в неї сестра, що звалась Марія; вона сіла в ногах у Ісуса, та й слухала слова Його.  

 

 


40


 

  А Марта великою послугою клопоталась, а спинившись, сказала: Господи, чи байдуже Тобі, що на мене саму полишила служити сестра моя? Скажи ж їй, щоб мені помогла.  

 

 


41


 

  Господь же промовив у відповідь їй: Марто, Марто, турбуєшся й журишся ти про багато чого,  

 

 


42


 

  а потрібне одне. Марія ж обрала найкращу частку, яка не відбереться від неї...  

 

 


Luke 11

 

 

 

HTMLBible Software - Public Domain Software by johnhurt.com

 


Other Items are Available At These Sites: