Ukrainian Bible

Luke 14

Luke

Return to Index

Chapter 15

1


 

  ¶ Наближались до Нього всі митники й грішники, щоб послухати Його.  

 

 


2


 

  Фарисеї ж та книжники нарікали й казали: Приймає Він грішників та з ними їсть.  

 

 


3


 

  А Він їм розповів оцю притчу, говорячи:  

 

 


4


 

  Котрий з вас чоловік, мавши сотню овець і загубивши одну з них, не покине в пустині тих дев'ятидесяти й дев'яти, та й не піде шукати загинулої, аж поки не знайде її?  

 

 


5


 

  А знайшовши, кладе на рамена свої та радіє.  

 

 


6


 

  І, прийшовши додому, скликає він друзів і сусідів, та й каже до них: Радійте зо мною, бо знайшов я вівцю свою тую загублену.  

 

 


7


 

  Говорю вам, що так само на небі радітимуть більш за одного грішника, що кається, аніж за дев'ятдесятьох і дев'ятьох праведників, що не потребують покаяння!...  

 

 


8


 

  Або яка жінка, що має десять драхм, коли згубить драхму одну, не засвічує світла, і не мете хати, і не шукає уважно, аж поки не знайде?  

 

 


9


 

  А знайшовши, кличе приятельок та сусідок та каже: Радійте зо мною, бо знайшла я загублену драхму!  

 

 


10


 

  Так само, кажу вам, радість буває в Божих Анголів за одного грішника, який кається.  

 

 


11


 

  ¶ І Він оповів: У чоловіка одного було два сини.  

 

 


12


 

  І молодший із них сказав батькові: Дай мені, батьку, належну частину маєтку! І той поділив поміж ними маєток.  

 

 


13


 

  А по небагатьох днях зібрав син молодший усе, та й подавсь до далекого краю, і розтратив маєток свій там, живучи марнотратно.  

 

 


14


 

  А як він усе прожив, настав голод великий у тім краї, і він став бідувати.  

 

 


15


 

  І пішов він тоді і пристав до одного з мешканців тієї землі, а той вислав його на поля свої пасти свиней.  

 

 


16


 

  І бажав він наповнити шлунка свого хоч стручками, що їли їх свині, та ніхто не давав їх йому.  

 

 


17


 

  Тоді він спам'ятався й сказав: Скільки в батька мого наймитів мають хліба аж надмір, а я отут з голоду гину!  

 

 


18


 

  Устану, і піду я до батька свого, та й скажу йому: Прогрішився я, отче, против неба та супроти тебе...  

 

 


19


 

  Недостойний я вже зватись сином твоїм; прийми ж мене, як одного з своїх наймитів...  

 

 


20


 

  І, вставши, пішов він до батька свого. А коли він далеко ще був, його батько вгледів його, і переповнився жалем: і побіг він, і кинувсь на шию йому, і зачав цілувати його!  

 

 


21


 

  І озвався до нього той син: Прогрішився я, отче, против неба та супроти тебе, і недостойний вже зватися сином твоїм...  

 

 


22


 

  А батько рабам своїм каже: Принесіть негайно одежу найкращу, і його зодягніть, і персня подайте на руку йому, а сандалі на ноги.  

 

 


23


 

  Приведіть теля відгодоване та заколіть, будемо їсти й радіти,  

 

 


24


 

  бо цей син мій був мертвий і ожив, був пропав і знайшовся! І почали веселитись вони.  

 

 


25


 

  А син старший його був на полі. І коли він ішов й наближався до дому, почув музики та танці.  

 

 


26


 

  І покликав одного зо слуг, та й спитав: Що це таке?  

 

 


27


 

  А той каже йому: То вернувся твій брат, і твій батько звелів заколоти теля відгодоване, бож здоровим його він прийняв.  

 

 


28


 

  І розгнівався той, і ввійти не хотів. Тоді вийшов батько його й став просити його.  

 

 


29


 

  А той відповів і до батька сказав: Ото, стільки років служу я тобі, і ніколи наказу твого не порушив, ти ж ніколи мені й козеняти не дав, щоб із приятелями своїми потішився я...  

 

 


30


 

  Коли ж син твій вернувся оцей, що проїв твій маєток із блудницями, ти для нього звелів заколоти теля відгодоване...  

 

 


31


 

  І сказав він йому: Ти завжди зо мною, дитино, і все моє то твоє!  

 

 


32


 

  Веселитись та тішитись треба було, бо цей брат твій був мертвий і ожив, був пропав і знайшовся!  

 

 


Luke 16

 

 

 

HTMLBible Software - Public Domain Software by johnhurt.com

 


Other Items are Available At These Sites: