Ukrainian Bible

Luke 17

Luke

Return to Index

Chapter 18

1


 

  ¶ І Він розповів їм і притчу про те, що треба молитися завжди, і не занепадати духом,  

 

 


2


 

  говорячи: У місті якомусь суддя був один, що Бога не боявся, і людей не соромився.  

 

 


3


 

  У тому ж місті вдова перебувала, що до нього ходила й казала: Оборони мене від мого супротивника!  

 

 


4


 

  Але він довгий час не хотів. А згодом сказав сам до себе: Хоч і Бога я не боюся, і людей не соромлюся,  

 

 


5


 

  але через те, що вдовиця оця докучає мені, то візьму в оборону її, щоб вона без кінця не ходила, і не докучала мені.  

 

 


6


 

  І промовив Господь: Чи чуєте, що говорить суддя цей неправедний?  

 

 


7


 

  А чи ж Бог в оборону не візьме обраних Своїх, що голосять до Нього день і ніч, хоч і бариться Він щодо них?  

 

 


8


 

  Кажу вам, що Він їм незабаром подасть оборону! Та Син Людський, як прийде, чи Він на землі знайде віру?...  

 

 


9


 

  ¶ А для деяких, що були себе певні, що вони ніби праведні, і за ніщо мали інших, Він притчу оцю розповів.  

 

 


10


 

  Два чоловіки до храму ввійшли помолитись, один фарисей, а другий був митник.  

 

 


11


 

  Фарисей, ставши, так молився про себе: Дякую, Боже, Тобі, що я не такий, як інші люди: здирщики, неправедні, перелюбні, або як цей митник.  

 

 


12


 

  Я пощу два рази на тиждень, даю десятину з усього, що тільки надбаю!  

 

 


13


 

  А митник здалека стояв, та й очей навіть звести до неба не смів, але бив себе в груди й казав: Боже, будь милостивий до мене грішного!...  

 

 


14


 

  Говорю вам, що цей повернувся до дому свого більш виправданий, аніж той. Бо кожен, хто підноситься, буде понижений, хто ж понижається, той піднесеться.  

 

 


15


 

  ¶ До Нього ж приносили й немовлят, щоб до них доторкнувся, а учні, побачивши, їм докоряли.  

 

 


16


 

  А Ісус їх покликав та й каже: Пустіте дітей, щоб до Мене приходили, і не забороняйте їм, бо таких Царство Боже.  

 

 


17


 

  Поправді кажу вам: Хто Божого Царства не прийме, як дитя, той у нього не ввійде!  

 

 


18


 

  ¶ І запитався Його один із начальників, говорячи: Учителю Добрий, що робити мені, щоб вспадкувати вічне життя?  

 

 


19


 

  Ісус же йому відказав: Чого звеш Мене Добрим? Ніхто не є Добрий, тільки Сам Бог!  

 

 


20


 

  Знаєш заповіді: Не чини перелюбу, не вбивай, не кради, не свідкуй неправдиво, шануй свого батька та матір.  

 

 


21


 

  А він відказав: Усе це я виконав від юнацтва свого!  

 

 


22


 

  Як почув це Ісус, то промовив до нього: Одного тобі ще бракує: Розпродай усе, що ти маєш, і вбогим роздай, і матимеш скарб свій на небі. Вертайся тоді, та й іди вслід за Мною!  

 

 


23


 

  А він, коли почув це, то засумував, бо був вельми багатий.  

 

 


24


 

  Як побачив Ісус, що той засумував, то промовив: Як тяжко багатим увійти в Царство Боже!  

 

 


25


 

  Бо верблюдові легше пройти через голчине вушко, ніж багатому в Божеє Царство ввійти...  

 

 


26


 

  Ті ж, що чули, спитали: Хто ж тоді може спастися?  

 

 


27


 

  А Він відповів: Неможливеє людям можливе для Бога!  

 

 


28


 

  І промовив Петро: От усе ми покинули, та й пішли за Тобою слідом.  

 

 


29


 

  А Ісус відказав їм: Поправді кажу вам: Немає такого, щоб покинув свій дім, або дружину, чи братів, чи батьків, чи дітей ради Божого Царства,  

 

 


30


 

  і не одержав би значно більш цього часу, а в віці наступнім життя вічне.  

 

 


31


 

  ¶ І, взявши Дванадцятьох, промовив до них: Оце в Єрусалим ми йдемо, і все здійсниться, що писали Пророки про Людського Сина.  

 

 


32


 

  Бо Він виданий буде поганам, і буде осміяний, і покривджений, і опльований,  

 

 


33


 

  і, збичувавши, уб'ють Його, але третього дня Він воскресне!  

 

 


34


 

  Та з цього нічого вони не збагнули, і ця річ перед ними закрита була, і сказаного вони не розуміли.  

 

 


35


 

  ¶ І сталось, як Він наближався був до Єрихону, один невидющий сидів при дорозі й просив.  

 

 


36


 

  А коли він прочув, що проходить народ, то спитався: Що це таке?  

 

 


37


 

  А йому відказали, що проходить Ісус Назарянин.  

 

 


38


 

  І став він кричати й казати: Ісусе, Сину Давидів, змилуйся надо мною!  

 

 


39


 

  А ті, що попереду йшли, сварились на нього, щоб він замовк, а він іще більше кричав: Сину Давидів, змилуйся надо мною!  

 

 


40


 

  І спинився Ісус, і привести його до Себе звелів. А коли той наблизивсь до Нього, то Він запитався його:  

 

 


41


 

  Що ти хочеш, щоб зробив Я тобі? А той відповів: Господи, нехай стану видющим!  

 

 


42


 

  Ісус же до нього сказав. Стань видющий! Твоя віра спасла тебе!  

 

 


43


 

  І зараз видющим той став, і пішов вслід за Ним, прославляючи Бога. А всі люди, бачивши це, віддали хвалу Богові.  

 

 


Luke 19

 

 

 

HTMLBible Software - Public Domain Software by johnhurt.com

 


Other Items are Available At These Sites: