Ukrainian Bible

Luke 23

Luke

Return to Index

Chapter 24

1


 

  ¶ А дня першого в тижні прийшли вони рано вранці до гробу, несучи наготовані пахощі,  

 

 


2


 

  та й застали, що камінь від гробу відвалений був.  

 

 


3


 

  А ввійшовши, вони не знайшли тіла Господа Ісуса.  

 

 


4


 

  І сталось, як безрадні були вони в цім, ось два мужі в одежах блискучих з'явились при них.  

 

 


5


 

  А коли налякались вони й посхиляли обличчя додолу, ті сказали до них: Чого ви шукаєте Живого між мертвими?  

 

 


6


 

  Нема Його тут, бо воскрес! Пригадайте собі, як Він вам говорив, коли ще перебував в Галілеї.  

 

 


7


 

  Він казав: Сину Людському треба бути виданому до рук грішних людей, і розп'ятому бути, і воскреснути третього дня.  

 

 


8


 

  І згадали вони ті слова Його!  

 

 


9


 

  А вернувшись від гробу, про все те сповістили Одинадцятьох та всіх інших.  

 

 


10


 

  То були: Марія Магдалина, і Іванна, і Марія, мати Яковова, і інші з ними, і вони розповіли апостолам це.  

 

 


11


 

  Та слова їхні здалися їм вигадкою, і не повірено їм.  

 

 


12


 

  Петро ж устав та до гробу побіг, і, нахилившися, бачить лежать самі тільки покривала... І вернувсь він до себе, і дивувався, що сталось...  

 

 


13


 

  ¶ І ото, двоє з них того ж дня йшли в село, на ім'я Еммаус, що від Єрусалиму лежало на стадій із шістдесят.  

 

 


14


 

  І розмовляли вони між собою про все те, що сталося.  

 

 


15


 

  І ото, як вони розмовляли, і розпитували один одного, підійшов Сам Ісус, і пішов разом із ними.  

 

 


16


 

  Очі ж їхні були стримані, щоб Його не пізнали.  

 

 


17


 

  І спитався Він їх: Що за речі такі, що про них між собою в дорозі міркуєте, і чого ви сумні?  

 

 


18


 

  І озвався один, йому ймення Клеопа, та й промовив до Нього: Ти хіба тут у Єрусалимі єдиний захожий, що не знає, що сталося в нім цими днями?  

 

 


19


 

  І спитався Він їх: Що таке? А вони розповіли Йому: Про Ісуса Назарянина, що Пророк був, могутній у ділі й у слові перед Богом і всім народом.  

 

 


20


 

  Як первосвященики й наша старшина Його віддали на суд смертний, і Його розп'яли...  

 

 


21


 

  А ми сподівались були, що Це Той, що має Ізраїля визволити. І до того, оце третій день вже сьогодні, як усе оте сталося...  

 

 


22


 

  А дехто з наших жінок, що рано були коло гробу, нас здивували:  

 

 


23


 

  вони тіла Його не знайшли, та й вернулися й оповідали, що бачили й з'явлення Анголів, які кажуть, що живий Він...  

 

 


24


 

  І пішли дехто з наших до гробу, і знайшли так, як казали й жінки; та Його не побачили...  

 

 


25


 

  Тоді Він сказав їм: О, безумні й запеклого серця, щоб повірити всьому, про що сповіщали Пророки!  

 

 


26


 

  Чи ж Христові не це перетерпіти треба було, і ввійти в Свою славу?  

 

 


27


 

  І Він почав від Мойсея, і від Пророків усіх, і виясняв їм зо всього Писання, що про Нього було.  

 

 


28


 

  І наблизились вони до села, куди йшли. А Він удавав, ніби хоче йти далі.  

 

 


29


 

  А вони не пускали Його й намовляли: Зостанься з нами, бо вже вечоріє, і кінчається день. І Він увійшов, щоб із ними побути.  

 

 


30


 

  І ото, коли сів Він із ними до столу, то взяв хліб, поблагословив, і, ламаючи, їм подавав...  

 

 


31


 

  Тоді очі відкрилися їм, і пізнали Його. Але Він став для них невидимий...  

 

 


32


 

  І говорили вони один одному: Чи не палало нам серце обом, коли промовляв Він до нас по дорозі, і коли виясняв нам Писання?...  

 

 


33


 

  І зараз устали вони, і повернулись до Єрусалиму, і знайшли там у зборі Одинадцятьох, і тих, що з ними були,  

 

 


34


 

  які розповідали, що Господь дійсно воскрес, і з'явився був Симонові.  

 

 


35


 

  А вони розповіли, що сталось було на дорозі, і як пізнали Його в ламанні хліба.  

 

 


36


 

  ¶ І, як вони говорили оце, Сам Ісус став між ними, і промовив до них: Мир вам!  

 

 


37


 

  А вони налякалися та перестрашились, і думали, що бачать духа.  

 

 


38


 

  Він же промовив до них: Чого ви стривожились? І пощо ті думки до сердець ваших входять?  

 

 


39


 

  Погляньте на руки Мої та на ноги Мої, це ж Я Сам! Доторкніться до Мене й дізнайтесь, бо не має дух тіла й костей, а Я, бачите, маю.  

 

 


40


 

  І, промовивши це, показав Він їм руки та ноги.  

 

 


41


 

  І, як ще не йняли вони віри з радощів та дивувались, Він сказав їм: Чи не маєте тут чогось їсти?  

 

 


42


 

  Вони ж подали Йому кусника риби печеної та стільника медового.  

 

 


43


 

  І, взявши, Він їв перед ними.  

 

 


44


 

  І промовив до них: Це слова, що казав Я до вас, коли був іще з вами: Потрібно, щоб виконалось усе, що про Мене в Законі Мойсеєвім, та в Пророків, і в Псалмах написане.  

 

 


45


 

  Тоді розум розкрив їм, щоб вони розуміли Писання.  

 

 


46


 

  І сказав Він до них: Так написано є, і так потрібно було постраждати Христові, і воскреснути з мертвих дня третього,  

 

 


47


 

  і щоб у Ймення Його проповідувалось покаяння, і прощення гріхів між народів усіх, від Єрусалиму почавши.  

 

 


48


 

  А ви свідки того.  

 

 


49


 

  І ось Я посилаю на вас обітницю Мого Отця; а ви позостаньтеся в місті, аж поки зодягнетесь силою з висоти.  

 

 


50


 

  ¶ І Він вивів за місто їх аж до Віфанії; і, знявши руки Свої, поблагословив їх.  

 

 


51


 

  І сталось, як Він благословляв їх, то зачав відступати від них, і на небо возноситись.  

 

 


52


 

  А вони поклонились Йому, і повернулись до Єрусалиму з великою радістю.  

 

 


53


 

  І постійно вони перебували в храмі, переславляючи й хвалячи Бога. Амінь.  

 

 


John 1

 

 

 

HTMLBible Software - Public Domain Software by johnhurt.com

 


Other Items are Available At These Sites: