Ukrainian Bible

Acts 4

Acts

Return to Index

Chapter 5

1


 

  ¶ А один чоловік, на ймення Ананій, із своєю дружиною Сапфірою, продав був маєтка,  

 

 


2


 

  та й з відома дружини своєї присвоїв частину з заплати, а якусь там частину приніс та й поклав у ногах у апостолів.  

 

 


3


 

  І промовив Петро: Ананію, чого сатана твоє серце наповнив, щоб ти Духу Святому неправду сказав та присвоїв із заплати за землю?  

 

 


4


 

  Хіба те, що ти мав, не твоє все було, а продане не в твоїй владі було? Чого ж в серце своє ти цю справу поклав? Ти не людям неправду сказав, але Богові!  

 

 


5


 

  Як Ананій зачув ці слова, то впав та й умер... І обгорнув жах великий усіх, що це чули!  

 

 


6


 

  Юнаки ж повставали, обгорнули його, і винесли та й поховали.  

 

 


7


 

  І сталось, годин через три прийшла й дружина його, про випадок нічого не знавши.  

 

 


8


 

  І промовив до неї Петро: Скажи мені, чи за стільки ви землю оту продали? Вона ж відказала: Так, за стільки.  

 

 


9


 

  До неї ж Петро: Чому це ви змовилися спокушувати Господнього Духа? Он ті входять у двері, що чоловіка твого поховали, і тебе вони винесуть...  

 

 


10


 

  І вона зараз упала до ніг його, та й умерла. Як ввійшли ж юнаки, то знайшли її мертвою, і, винісши, біля мужа її поховали.  

 

 


11


 

  І обгорнув страх великий всю Церкву та всіх, що чули про це...  

 

 


12


 

  ¶ А руками апостолів стались знамена та чуда великі в народі. І були однодушно всі в Соломоновім ґанку.  

 

 


13


 

  А з сторонніх ніхто приставати не важивсь до них, але люд прославляв їх.  

 

 


14


 

  І все збільшувалось тих, хто вірує в Господа, безліч чоловіків і жінок,  

 

 


15


 

  так що хворих стали виносити на вулиці, та й клали на ложа та ноші, щоб, як ітиме Петро, то хоч тінь його впала б на кого із них.  

 

 


16


 

  І безліч люду збиралась до Єрусалиму з довколишніх міст, і несли недужих та хворих від духів нечистих, і були вони всі вздоровлювані!  

 

 


17


 

  ¶ А первосвященик, уставши, та й усі, хто був із ним, хто належав до саддукейської єресі, переповнились заздрощами,  

 

 


18


 

  і руки наклали вони на апостолів, і до в'язниці громадської вкинули їх.  

 

 


19


 

  Але Ангол Господній вночі відчинив для них двері в'язничні, і, вивівши їх, проказав:  

 

 


20


 

  Ідіть, і, ставши, говоріть до народу у храмі всі слова цього життя.  

 

 


21


 

  Як це вчули вони, то в храм рано ввійшли і навчали. А первосвященик і ті, хто був із ним, прийшовши, скликали синедріон і всіх старших з Ізраїлевих синів. І послали в в'язницю, щоб їх привели.  

 

 


22


 

  А служба, прийшовши, не знайшла їх у в'язниці, а вернувшись, сповістила,  

 

 


23


 

  говорячи: В'язницю знайшли ми з великою пильністю замкнену, і сторожу, що при дверях стояла; а коли відчинили, то нікого всередині ми не знайшли!  

 

 


24


 

  Як почули слова ці начальник сторожі храму та первосвященики, не могли зрозуміти вони, що б то сталося.  

 

 


25


 

  Та прийшовши один, сповістив їх, говорячи: Ось ті мужі, що ви їх до в'язниці всадили були, у храмі стоять та й навчають народ.  

 

 


26


 

  ¶ Пішов тоді старший сторожі зо службою, та й привів їх без насильства, бо боялись народу, щоб їх не побили камінням.  

 

 


27


 

  Припровадивши ж їх, поставили перед синедріоном. І спитався їх первосвященик, говорячи:  

 

 


28


 

  Чи ми не заборонили з погрозою вам, щоб про Те Ім'я не навчати? І ото, ви своєю наукою переповнили Єрусалим, і хочете кров Чоловіка Того припровадити на нас...  

 

 


29


 

  Відповів же Петро та сказали апостоли: Бога повинно слухатися більш, як людей!  

 

 


30


 

  Бог наших отців воскресив нам Ісуса, Якому ви смерть були заподіяли, повісивши на дереві.  

 

 


31


 

  Його Бог підвищив Своєю правицею на Начальника й Спаса, щоб дати Ізраїлеві покаяння і прощення гріхів.  

 

 


32


 

  А тих справ Йому свідками ми й Святий Дух, що Його Бог дав тим, хто слухняний Йому.  

 

 


33


 

  Як зачули ж оце, запалилися гнівом вони, та й радилися, як їм смерть заподіяти?...  

 

 


34


 

  І встав у синедріоні один фарисей, Гамаліїл на ймення, учитель Закону, поважаний від усього народу, та й звелів на часинку апостолів вивести.  

 

 


35


 

  І промовив до них: Мужі ізраїльські! Поміркуйте собі про людей цих, що з ними робити ви маєте.  

 

 


36


 

  Бо перед цими днями повстав був Тевда та й казав, що великий він хтось, і до нього пристало з чотириста люда. Він забитий, а всі ті, хто слухав його, розпорошились та обернулись в ніщо.  

 

 


37


 

  Після нього повстав, під час перепису, Галілеянин Юда, та й багато людей потягнув за собою. Загинув і він, а всі ті, хто слухав його, розпорошились.  

 

 


38


 

  І тепер кажу вам: Відступіться від цих людей, і занехайте їх! Бо коли від людей оця рада чи справа ця буде, розпадеться вона.  

 

 


39


 

  А коли те від Бога, то того зруйнувати не зможете, щоб випадком не стати і вам богоборцями! І послухались ради його.  

 

 


40


 

  І, покликавши знов апостолів, вибили їх, наказали їм не говорити про Ісусове Ймення, та й їх відпустили.  

 

 


41


 

  А вони поверталися з синедріону, радіючи, що сподобились прийняти зневагу за Ймення Господа Ісуса.  

 

 


42


 

  І щоденно у храмі й домах безупинно навчали, і звіщали Євангелію Ісуса Христа.  

 

 


Acts 6

 

 

 

HTMLBible Software - Public Domain Software by johnhurt.com

 


Other Items are Available At These Sites: