Ukrainian Bible

Acts 9

Acts

Return to Index

Chapter 10

1


 

  ¶ Проживав же один чоловік у Кесарії, на ймення Корнилій, сотник полку, що звавсь Італійським.  

 

 


2


 

  З усім домом своїм він побожний був та богобійний, подавав людям щедру милостиню, і завжди Богові молився.  

 

 


3


 

  Явно він у видінні, десь коло години дев'ятої дня, бачив Ангола Божого, що до нього зійшов і промовив йому: Корнилію!  

 

 


4


 

  Він поглянув на нього й жахнувся, й сказав: Що, Господи? Той же йому відказав: Молитви твої й твоя милостиня перед Богом згадалися.  

 

 


5


 

  Тепер же пошли до Йоппії людей, та й приклич Симона, що зветься Петром.  

 

 


6


 

  Він гостює в одного гарбарника Симона, що дім має при морі. Він скаже тобі, що ти маєш робити.  

 

 


7


 

  Коли ж Ангол, що йому говорив, відійшов, той закликав двох із своїх слуг домових, і вояка богобійного з тих, що служили при ньому,  

 

 


8


 

  і розповів їм усе та й послав їх в Йоппію.  

 

 


9


 

  ¶ А наступного дня, як у дорозі були вони та наближались до міста, Петро вийшов на горницю, щоб помолитись, о годині десь шостій.  

 

 


10


 

  І став він голодний, і їсти схотів. Як йому ж готували, захоплення на нього найшло,  

 

 


11


 

  і бачить він небо відкрите, і якуюсь посудину, що сходила, немов простирало велике, яка, за чотири кінці прив'язана, спускалась додолу.  

 

 


12


 

  У ній же знаходились чотириногі всілякі, і земне гаддя, і небесні пташки.  

 

 


13


 

  І голос почувся до нього: Устань, заколи, Петре, і їж!  

 

 


14


 

  А Петро відказав: Жадним способом, Господи, бо ніколи не їв я нічого огидного чи то нечистого!  

 

 


15


 

  І знов голос удруге до нього: Що від Бога очищене, не вважай за огидне того!  

 

 


16


 

  І це сталося тричі, і посудина знов була взята на небо.  

 

 


17


 

  Як Петро ж у собі бентежився, що б то значило те видіння, що бачив, то ось посланці від Корнилія, розпитавши про Симонів дім, спинилися перед ворітьми,  

 

 


18


 

  і спиталися, крикнувши: Чи то тут сидить Симон, що зветься Петро?  

 

 


19


 

  ¶ Як Петро ж над видінням роздумував, Дух промовив до нього: Онде три чоловіки шукають тебе.  

 

 


20


 

  Але встань і зійди, і піди з ними без жадного сумніву, бо то Я їх послав!  

 

 


21


 

  І зійшовши Петро до тих мужів, промовив: Ось я той, що його ви шукаєте. З якої причини прийшли ви?  

 

 


22


 

  А вони відказали: Сотник Корнилій, муж праведний та богобійний, слави доброї в усього люду юдейського, святим Анголом був у видінні наставлений, щоб до дому свого покликати тебе та послухати слів твоїх.  

 

 


23


 

  Тоді він покликав й гостинно прийняв їх. А другого дня він устав та й із ними пішов; також дехто з братів із Йоппії пішли з ним.  

 

 


24


 

  І назавтра прийшли вони до Кесарії. А Корнилій чекав їх, рідню й близьких друзів покликавши.  

 

 


25


 

  А як увіходив Петро, Корнилій зустрінув його, і до ніг йому впав і вклонився.  

 

 


26


 

  Та Петро його підвів, промовляючи: Устань, бо й сам я людина!  

 

 


27


 

  І, розмовляючи з ним, увійшов, і знайшов багатьох, що зібралися,  

 

 


28


 

  і промовив до них: Ви знаєте, що невільно юдеєві приставати й приходити до чужаниці. Та відкрив мені Бог, щоб я жадну людину не мав за огидну чи то за нечисту.  

 

 


29


 

  Тому я без вагання прибув, як покликано. Тож питаю я вас: З якої причини ви слали по мене?  

 

 


30


 

  А Корнилій сказав: Четвертого дня аж до цієї години я постив, а о дев'ятій годині молився я в домі своїм. І ото, перед мене став муж у блискучій одежі  

 

 


31


 

  й сказав: Корнилію, почута молитва твоя, і твої милостині перед Богом згадалися.  

 

 


32


 

  Тож пошли до Йоппії, і приклич Симона, що зветься Петром. Він гостює в гарбарника Симона, у господі край моря, він прийде й розповість тобі.  

 

 


33


 

  Я зараз по тебе послав, ти добре зробив, що прийшов. Тож тепер перед Богом ми всі стоїмо, щоб почути все те, що Господь наказав був тобі.  

 

 


34


 

  ¶ А Петро відкрив уста свої та й промовив: Пізнаю я поправді, що не дивиться Бог на обличчя,  

 

 


35


 

  але в кожнім народі приємний Йому, хто боїться Його й чинить правду.  

 

 


36


 

  Він слово послав для Ізраїлевих синів, благовістячи мир через Ісуса Христа, що Господь Він усім.  

 

 


37


 

  Ви знаєте справу, що по всій Юдеї була й зачалась з Галілеї, після хрищення, що Іван проповідував,  

 

 


38


 

  Ісуса, що був із Назарету, як помазав Його Святим Духом і силою Бог. І ходив Він, добро чинячи й усіх уздоровлюючи, кого поневолив диявол, бо Бог був із Ним.  

 

 


39


 

  І ми свідки всьому, що Він учинив у Юдейському краї та в Єрусалимі, та вбили Його, на дереві повісивши...  

 

 


40


 

  Але Бог воскресив Його третього дня, і дав Йому, щоб з'явився,  

 

 


41


 

  не всьому народові, але наперед Богом вибраним свідкам, нам, що з Ним їли й пили, як воскрес Він із мертвих.  

 

 


42


 

  І Він нам звелів, щоб народові ми проповідували та засвідчили, що то Він є призначений Богом Суддя для живих і для мертвих.  

 

 


43


 

  Усі пророки свідкують про Нього, що кожен, хто вірує в Нього, одержить прощення гріхів Його Йменням.  

 

 


44


 

  ¶ Як Петро говорив ще слова ці, злинув Святий Дух на всіх, хто слухав слова.  

 

 


45


 

  А обрізані віруючі, що з Петром прибули, здивувалися дивом, що дар Духа Святого пролився також на поган!  

 

 


46


 

  Бо чули вони, що мовами різними ті розмовляли та Бога звеличували... Петро тоді відповів:  

 

 


47


 

  Чи хто може заборонити христитись водою оцим, що одержали Духа Святого, як і ми?  

 

 


48


 

  І звелів охриститися їм у Ймення Ісуса Христа. Тоді просили його позостатися в них кілька днів.  

 

 


Acts 11

 

 

 

HTMLBible Software - Public Domain Software by johnhurt.com

 


Other Items are Available At These Sites: